Тема: А. Гавальда. «35 кіло надії». Роздуми головного героя про вибір життєвого шляху

Мета: допомогти учням усвідомити ідейний зміст та проблематику твору, розкрити актуальність проблем, порушених автором; формувати уміння тлумачити текст із філософського погляду; розвивати навички  аналізу та інтерпретації літературного твору, вміння відстоювати власну позицію щодо змісту твору, уміння працювати із текстом, знаходити влучні цитати; збагачувати систему духовних і моральних цінностей.

Тип уроку: позакласне читання

Форма проведення: дискусія у стилі телевізійного «ток-шоу»

Обладнання: фрагмент презентації, роздатковий матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Слово вчителя: Про неї не завжди складається позитивне враження, як про письменницю. Інколи навіть так: «Найголовніший «гріх» в її творах є «сюжет», або «За мірками сучасної літератури– це, звісно, вчорашній день». Та є читачі, які безперечно захоплюються творами авторки, наприклад, «35 кіло надії» – оповідання про проблеми і мрії тринадцятирічного хлопчика, який змусив мене багато про що задуматися і переосмислити багато речей», «книга «Біллі»  тримає в напрузі до останніх сторінок».

-         Показ слайдів, на яких зображені фото А. Гавальди (слайд 1, 2).

ІІ. Повідомлення теми «ток-шоу»

         Вчитель: Тема, яка нас сьогодні зібрала звучить так: «А. Гавальда. «35 кіло надії». Роздуми головного героя про вибір життєвого шляху».

ІІІ. Обговорення

Вчитель:

-         Чи сподобався вам літературний твір?

-         Який із епізодів запам’ятався найбільше?

Вчитель: Для того, щоб зрозуміти з якою метою був написаний літературний твір, вам потрібно розтлумачити його проблематику.

Проблема: Підтверджуєте чи спростовуєте ви думку про те, що  у творі «35 кіло надії» розповідається про головне: про вибір життєвого шляху

(слайд 3).

-         Регламент для обдумування 5 хв. Далі починається дискусія. Участь

беруть учні та вчитель.

          Дискусія

Вчитель: Чи були люди, які розуміли бажання Грегуара?

ДискусіяСлово вчителя: Зверніть увагу, перед вами три фрагменти. Пропоную вам побути у ролі психологів. Ви повинні визначити чим відрізняється герой другого епізоду від першого? Герой третього епізоду від другого? Намалюйте в кружечках емоції героя, описавши словами його душевний стан (див. додаток 2). Чи відбулися зміни у характері Грегуара, якщо так, то які?

-         Що вплинуло на зміну героя?

Дискусія

Вчитель: Пропоную перейти до проблематики твору. Спробуйте визначити основні проблеми порушені автором.

Дискусія

Вчитель: Молодці! Всі проблеми ви визначили правильно. На скільки всі ці проблеми актуальні сьогодні, особливо проблема вибору?

Дискусія

Вчитель: Прокоментуйте зміни героя повісті за допомогою ілюстрацій, підтверджуючи словами із тексту (слайд 7-12).

IV.Підсумок уроку

Вчитель: Проаналізувавши повість, чи можемо ми визначити жанр твору? Як ви вважаєте, за жанром – це  повість, чи повість-притча, чи притча?

(слайд 13, 14).

Дискусія

Вчитель: За жанром це повість-притча (слайд 15).

-         Що впливає на вибір життєвого шляху кожного із нас? Які

висновки ви зробили, проаналізувавши дії головного героя?

Дискусія

Вчитель: Сьогодні ми були справжніми науковцями, тому що долучились до філософського тлумачення літературного твору, його інтерпретації. Завдяки висловленню власної думки та її аргументації дійшли до єдиного висновку, що ми – творці своєї долі і за нами стоїть вибір життєвого шляху.

Інформаційна замітка до проведення «ток-шоу»

Освіта у школах перш за все повинна бути якісною, з метою розвитку творчих можливостей учнів, їх самовдосконалення та самореалізації. Для цього педагогічний колектив повинен звертатися до ефективних методів навчання, зокрема інтерактивних технологій, які б забезпечили взаємодію всіх учасників навчального процесу. Якщо це стосується літератури, зокрема зарубіжної, то актуальним залишається герменевтичний аналіз, тобто філософське тлумачення текстів. Основна мета: з’ясувати значення твору для сучасного читача. На шляху до цієї головної мети необхідно зрозуміти, що практично її досягнення розпадається на декілька етапів. Для використання такого підходу варто обрати нетипову форму проведення, наприклад, дискусія у стилі телевізійного ток-шоу.

Методика проведення дискусії:

1.     Викладач ставить проблему, учні її обговорюють. У дискусії беруть участь всі.

2.     Під час обговорення кожен учасник повинен аргументувати своє  твердження прикладом із твору.

3.     Учні один одному можуть задавати ситуативні завдання, ставити проблемні питання з метою висловлення особистої думки.

4.     Після закінчення дискусії вчитель підводить підсумки, оцінює учасників.

5.     Діалог – основа дискусії.

Така форма проведення уроку більше властива під час вивчення позакласних творів. Невідомі літературні твори викликають заохочення до прочитання та його аналізу. Наприклад, А. Гавальда «35 кіло надії».

Зразок коментарів до ілюстрацій

«До трех лет, точно могу сказать, я жил счастливо. Я плохо это помню, но так мне кажется. Я играл, по десять раз подряд смотрел мультик про медвежонка, рисовал картинки и придумывал миллион приключений для Гродуду — это был мой любимый плюшевый щенок. Мама рассказывала, что я часами сидел один в своей комнате и не скучал, болтал без умолку, вроде как сам с собой. Вот я и думаю: наверно, счастливо мне жилось» (ілюстрація 1).

«Если бы я тогда знал, то как следует посмаковал бы те последние счастливые минуты, потому что сразу после этого моя жизнь пошла наперекосяк» (ілюстрація 2).

         «Хватит уже, видел я эту школу, ничего там интересного. У меня тут полно дел, дома. Я обещал Гродуду сделать ему такую машинку, чтобы искать косточки, а то он их много зарыл у меня под кроватью, а найти не может, так что некогда мне в школу ходить» (ілюстрація 3).

«Школу любите?» — что ответите? Покачаете головой: нет, понятное дело. Разве что подхалимы из подхалимов скажут «да» или уж такие «ботаники», которым и впрямь нравится каждый день ходить проверять свои способности. Но я не о них… Кто все это любит по-настоящему? Да никто» (ілюстрація 4).

«Когда люди покатываются со смеху благодаря вам, это же здорово, и потом, это как наркотик чем больше смеются, тем больше хочется их смешить» (ілюстрація 5).

«Мама часто жаловалась при мне на горы глажки и говорила, что ее мечта — гладить сидя. Вот я и взялся решить эту задачу. Разобрал ножки гладильной доски — там был упор, и сделать ее ниже не получалось, — высчитал нужную высоту и установил доску на четыре деревянные ножки, как обычный стол. Потом отвинтил колесики от старого сервировочного столика — я нашел его напротив дома неделю назад — и приладил их к стулу, на котором давно никто не сидел. Еще и подставку для утюга переделал, потому что мама недавно купила новый, другой модели, здоровенный «Мулинекс» с пароувлажнителем, и я сомневался, что старая подставка его выдержит. На это у меня ушло полных два дня. Потом я принялся за мотор газонокосилки. Разобрал его полностью, хорошенько почистил и снова собрал по винтику. Косилка завелась с пол-оборота» (ілюстація 6).

«— Я вот здесь хочу учиться, — перебил я отца.

— Где это «вот здесь»?

Я пододвинул ему буклетик, тот, где на фотке ученики работали за верстаком. Мама надела очки:

— Где это? Тридцать километров к северу от Баланса… Технический лицей Граншан… Но нам-то нужен коллеж…

— Коллеж при нем тоже есть.

— Откуда ты знаешь? — удивился отец.

— Я туда звонил» (ілюстрація 8).

Додаток 2

Фрагмент 1

«А сейчас мне тринадцать лет, и я учусь в шестом классе. Да, сам знаю, что-то тут не так. Не надо загибать пальцы, сам объясню. Два раза я оставался на второй год: в начальной школе во втором и вот теперь — в шестом. Из-за этой школы в доме вечно скандалы, сами понимаете… Мама плачет, а отец орет на меня, или, наоборот, мама орет, а отец молчит. А мне плохо, когда они такие, но что я могу поделать? Что им сказать? Ничего. Я ничего не могу им сказать, потому что, если открою рот, будет еще хуже. А они долдонят мне одно и то же, как попугаи: «Работай!» «Работай!» «Работай!» «Работай!» «Работай!» Да понимаю я, понимаю. Не совсем я все-таки тупой. Я бы и рад работать, да вот беда — не получается. Все, чему учат в школе, для меня китайская грамота. В одно ухо влетает, в другое вылетает. Водили меня к миллиону докторов, проверяли глаза, уши, даже мозги. Времени потратили уйму, а заключили, что у меня, видите ли, проблема с концентрацией внимания. Обалдеть! Я-то сам знаю, что со мной, меня бы спросили. Все со мной в порядке. Никаких проблем. Просто мне неинтересно. Не-ин-те-рес-но. И все».

Фрагмент 2

 «Я сел за письмо в тот же вечер. Хоть он и говорил «наплюй», я все-таки порвал одиннадцать черновиков. А письмо-то получилось совсем короткое…

Вот оно, я переписал его для вас.

«Уважаемый директор школы Граншан!

Я очень хотел бы учиться в Вашей школе, но знаю, что это невозможно, потому что у меня очень плохая успеваемость.

Я видел в рекламе Вашей школы, что у Вас есть слесарные и столярные мастерские, кабинет информатики, теплицы и все такое.

Я думаю, что отметки — не самое главное в жизни. По-моему, важнее знать, чего ты в жизни хочешь.

Мне хочется учиться у Вас, потому что в Граншане мне будет лучше всего, — так я думаю. Я не очень упитанный, во мне 35 кило надежды.

Всего хорошего, Грегуар Дюбоск.

P. S. № 1: Я первый раз в жизни прошусь в школу, сам не пойму, что это со мной, наверно, заболел.

P. S. № 2: Посылаю Вам чертежи машинки для чистки бананов, которую я сам сделал, когда мне было семь лет».

Я перечитал письмо, вышло глуповато, но у меня не хватило духу переписывать в тринадцатый раз».

Фрагмент 3

«Думаю, все дело было в этом, ко мне хорошо относились из-за того моего письма. Все знали, что я абсолютно бездарен, но хотя бы стараюсь с этим бороться. Зато по рисованию и труду я был вне конкуренции. Особенно по труду. Я умел больше учителя, честное слово. Когда у кого-то на уроке что-то не получалось, то в первую очередь обращались ко мне. Сначала месье Жугле это не нравилось, а теперь он берет пример со своих учеников: то и дело спрашивает у меня совета. Умора».

«Я посмотрел на верхушку столба, к которому был привязан канат, и прошептал: «Дедушка, послушай! У меня получится. Я это сделаю для тебя. Для тебя, слышишь?» Осталось всего два узла. Я поплевал на руку, потом на другую. «Дедушка, вот он я, смотри! Я посылаю тебе мою силу. Я посылаю тебе мою волю. Возьми их. Возьми! Они тебе нужны. Ты в тот раз помог мне своим знанием, а я помогу тебе тем, что у меня есть: возьми мою молодость, мой задор, мое дыхание, мои мускулы, они маленькие, да удаленькие. Возьми их, дедушка! Возьми все… Пожалуйста!» Ляжки у меня уже кровоточили, я не чувствовал ни рук, ни ног. Остался последний узел.

— Давай! Да-вай! Да-вааай! — бесновались ребята. А громче всех кричал учитель. Я рявкнул сам на себя: «НЕ СПАТЬ!» — и ухватился за верхушку столба. Внизу творилось что-то неописуемое. Я плакал. От радости и от боли, все вместе. Я соскользнул вниз как куль. Момо и Самюэль подхватили меня и стали качать.

— Это он, это он! Инспектор Гаджет! — пели все».

Підготувала

вчитель української мови і літератури

та зарубіжної літератури

Есауленко Марина Русланівна

Сценарій заходу

(Під музику виходять троє читців на сцену)

Читець 1

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

я питаю в книжках, роззираюсь на кожній сторінці,

де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

коли ми, українці, забули, що ми — українці?

Читець 2

  І що є у нас мова, і що українська вона,

  Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Читець3

Я до себе кажу і до кожного з Вас: «– Говори!

 Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!»

 Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

  Почали українці себе у собі забувати?

(Читці стають коридором і пропускають на сцену ведучих).

Ведучий 1:

Ще древні повчали: “Як речеш, так і кмеш!”, “Як розмовляєш, так і мислиш!”. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється в дитинстві і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведучий 2:

Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови 21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

Ведучий 1:

Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

Із святом Вас, шановні, із святом, шанувальники рідного слова. Для Вас звучить пісня  «Краща мова єднання – це українська» у виконанні шкільного вокального гуртка «Сонячні краплини».

І

Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

Приспів

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила.

ІІ

Ми талантами своїми і красою вразим всіх

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить.

Бо життя безкрайнє поле, все життя безкрайня мить.

(Приспів 3р)

Ведучий 2:

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVIII століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. Сьогодні Іван Петрович завітав до нас на свято. Зустрічаймо!

І. Котляревський:

Так , я у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

До вас я теж не завітав спроста. Пропоную переглянути виставу із п’єси "Наталка Полтавка".

В о з н и й. Благоденственного і мирного пребиванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Н а т а л к а (вклонившись). Здорові були, добродію, пане Возний!

В о з н и й. "Добродію"! "Добродію"! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його —  вишепом'янутим ім'ям.

Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум.

В о з н и й. Не о сем, галочко, — теє-то як його — хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

От юних літ не знал я любові,

Не ощущал возженія в крові;

Как вдруг предстал Наталки вид ясний,

Как райский крин, душистий і прекрасний.

Твой предвіщаєть зрак

Мні жизнь дражайшу,

Для чувств сладчайшу,

Как з медом мак.

Н а т а л к а. Бог з вами, добродію! Що ви говорите! Я річі вашей в толк собі не возьму.

В о з н и й. Лукавиш — теє-то як його — моя галочко! і добре все розумієш. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу.

Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву,

Пошануйте сиротину і не вводьте в славу.

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Ти в жупанах і письменний, і рівня з панами,

Як же можеш ти дружиться з простими дівками?

Єсть багацько городянок, вибирай любую;

Ти пан возний — тобі треба не мене, сільськую.

(Наталка дає гарбуза. Завіса закривається).

(Танець  «Квітка-душа»)

Ведучий 1:

Основоположником української літературної мови вважають Т.Г. Шевченка, який своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

У виконанні …звучить поезія Т. Г. Шевченка « Любіть Україну»

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Ведучий 2: А який тонкий та дотепний український гумор! Наш народ захоплювався не тільки лірикою, а й любив дошкульне слово чи добродушний сміх. Я думаю, що нікого не залишають байдужими гуморески Павла Глазового чи Остапа Вишні…Другу сторінку нашого свята ми присвятили творчості українських поетів і гумористів.

Пропонуємо вашій увазі інсценізацію гуморески Павла Глазового «Кухлик».

Автор:

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші - не минає жодної крамниці.

Попросив він:

Дід:

- Покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця:

- Что? Чево? Я нє панімаю.

 Дід:

 - Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

Продавщиця:

- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.

Автор:

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

Дід:

- На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Автор:

Продавщиця теж була гостра та бідова.

Продавщиця:

- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

Автор:

І сказав їй мудрий дід:

Дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

Ведучий 1: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Перевіримо на скільки ви володієте ним. Пропонуємо вам пограти в іги.

(Із залу обирається 2 команди по 3 учні).

1.Кожній команді пропонується по п’ять загадок, хто більше відгадає, той і отримав перемогу. Якщо команда відповідає не вірно, питання переходить 2-й команді. Якщо і вони не мають правильної відповіді, слово надається залу. За правильну відповідь бал зараховується тій команді, за яку вболіває глядач.

         1команда. 1. Що стоїть посередині Полтави? (літера «Т»); 2. Коли

дурень розумний? (коли мовчить); 3. Що тепліше за одного кожуха? (2 кожухи); 4. Чоловік їде у вагоні і йому сниться, що він сидить на підлозі, а дошки летять у безодню. Чоловік лишився на одній дошці, що йому треба зробити, аби не впасти (прокинутись); 5. Хто має вухо, а не чує? (голка).

        2 команда. 1. Якою косою не можна косити? (дівочою); 2. В яку бочку

не можна налити води? (у повну); 3. Хто показує кожному його обличчя, бо не має власного? (дзеркало); 4. Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться – кожен скривиться (сонце); 5. П’ять комірчин, а одні двері (рукавиця).

2.Дібрати якомога більше синонімів до слова гарний. Перемогу одержає той, хто більше добере синонімів. (красивий, вродливий, красний, хороший, чудовий).

3. По одному учаснику вибирається із команди на дивоглядки. Вам потрібно передивитись один одного. Хто перший моргне, той програв.

Ведучий 2: Перевіримо, чи ви кмітливі, вмієте відгадувати загадки?

(загадки загадуються для всього залу).

1.                Що то за пані у білім жупані?

          Дружить з рогачами, горщиками, казанами,

          В роті в неї смакота. Що за пані то така?  (піч)

2.     Без рук без ніг кланяється в кожний бік. (Колиска).

Ведучий 1:

3.     З усіх боків горб, ніг не має, а замість голови – дірка (Горщик).

4.     Рогатий, а не віл, їсть – їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток йде. Роги дужі має ними у вогонь літає, горщика з печі витягає (Рогач).

5.     Знизу клин. Зверху млин. Тече вода. А їй не біда (Парасолька).

6.     Живим зерном народжений,

Живу я на землі.

Щодня рум’яним сонечком

Я сходжу на столі (Хліб).

  Ведучий 2: Молодці.  Коли слово сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді вони здатні робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

Молитва

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Ведучий 1:

Ось і підходить до кінця наше свято рідної мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведучий 2:

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того змінити, як не може змінити саму себе. А якщо щось із того призначеного їй,  то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Для вас звучить музична композиція «Дитячий гімн України» у виконанні шкільного вокального гуртка «Сонячні краплини».

(Звучить пісня Тіни Кароль «Дитячий гімн України»).

Ведучий 1: Дякуємо за увагу. До нової зустрічі!

Мета: розширити й поглибити поняття громадянськості; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості,поваги до державних символів, любові до рідного краю і особистої причасності до всього, чим живе народ.

(На дошці плакат із державними символами, вислови про Батьківщину.)

Обладнання та оформлення: Державний Прапор України; класна кімната 

(зал) прикрашенаповітряними кульками, елементами народної символіки, музичний супровід.

Хід уроку

Живи, Україно! Живи для краси,

для сили, для правди, для волі!

В. Сосюра

І. Організація класу до уроку

(звучить гімн України).

ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів.

Учитель: Доброго дня!

Сьогодні свято завітало в школу,

Бо перше вересня, і пролунав дзвінок.

Змужнілі, сонцем зла́скані улітку,

Ми розпочнемо Перший наш урок.

-         Пропоную вам відгадати загадку, щоб дізнатися тему уроку.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель:    Кожен народ має свої священні символи, які  уособлюють його самобутність, національну єдність.

-         Як ви гадаєте, для чого вони покликані?

ОВ: Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, самоутвердження, за власну самостійну державу.

-         Назвіть символи нашої держави і поясніть, що вони означають.

ОВ: Синьо-жовтий прапор маєм: синє небо, жовте  жито;  наш герб – тризуб,

це воля, слава й сила; Державний Гімн - це наша клятва, заповідь священна.

Учитель: Головна ідея синьо-жовтого - це гармонія Космосу, Сонця, Землі та всього живого, що є на землі. Ці кольори вперше з’явилися в 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства: на синьому полі був зображений золотий лев. Герб - це символ влади.  Золотий тризуб на синьому тлі – дуже давній знак. Він зустрічається ще за часів Князівської України, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Отже, нашому гербу – понад тисячу років! У тризубі відображено триєдність життя. Це Батько-Мати-Дитя. Вони символізують собою Силу-Мудрість-Любов. Слова Національного Гімну «Ще не вмерла України…» написав у 60-х роках ХІХ століття відомий український поет Павло Чубинський. Музику - західноукраїнський композитор Михайло Вербицький. Із гімну починають надзвичайні масові події, урочисті збори. Слухають і виконують гімн стоячи.

-         Ми поговорили  про державні символи. А з чим ще у вас асоціюється

Україна?

(Створення асоціативного кола).

– А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?»

Вікторина

1.     Наякому материку ми живемо? (Євразія).

2.     Коликраїна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).

3.     Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).

4.     Яке місто є столицею України? (м. Київ).

5.     Якому українському письменнику належать рядки: Реве та стогне Дніпр

широкий / Сердитий вітер завива / Додолу верби гне високі / Горами хвилю підійма. (Т.Г. Шевченку).

Проблемне питання: Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»?

Гра «Мікрофон»

ОВ: Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.

Конкурс «Дерево мудрості».

(На гілках виробленого з паперу дерева висять незакінчені прислів’я. Учням пропонуємо закінчити їх).

«Без верби і калини…» (немає України).

«Людина без рідної землі…» (як соловей без гнізда).

«За рідний край…» (життя віддай).

«Та земля мила…» (де мати народила).

«За народ і волю…» (віддамо життя і долю).

«Жити – …» (Вітчизні служити).

«Нема на світі другої України…» (немає другого Дніпра).

IV. Підсумок уроку

Поради Президентові України.

Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України із рекомендаціями «Яка повинна бути Україна». Отже, у вас є сьогодні така нагода.

 (Учні пишуть побажання Президентові України).

Учитель: Україна багатонаціональна, багатомовна, але єдина. Пам’ятаймо, не забуваймо і цінуймо нашу Батьківщину. Збережімо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.