ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

..

МЕТА ЗАНЯТЬ:

1.Розвиток комунікативних здібностей і соці­ального пристосовування дітей.

2.Підвищення згуртованості класу.

3.Розкриття внутрішнього світу кожної ди­тини.

4.Вироблення здібності до диференціації емоційних станів.

5.Відпрацювання мімічних і пантомімічних здібностей.

6.Підвищення емоційної виразності мов­лення.

7.Подолання психологічних бар'єрів.

8.Розвиток творчих здібностей дітей.

СТРУКТУРА КУРСУ

 1—3 заняття

Присвячені тому, щоб мотивувати дітей на вивчення своїх і чужих емоцій, наповнити змістом поняття «емоції», сприяти подоланню психологічних бар'єрів.

4—5 заняття

На цих заняттях діти вчать­ся уважно ставитися до себе, поважати й приймати себе. Формується позитивне став­лення до інших людей.

6—8 заняття

Спрямовані на відпрацю­вання навичок співпраці та взаємодії, на розвиток кому­нікативних здібностей та ви­роблення досвіду взаємної до­віри.

9 заняття

Діти вчаться поведінці в си­туаціях прохання й відмови.

Кожне заняття триває 1 го­дину.

ЗАНЯТТЯ 1

Мета:

1.     Мотивувати дітей на вивчення власного емоційного світу.

2.       Наповнити змістом поняття «емоції».

3.     Виховати уміння диференціювати емоційні стани, називати і передавати їх.

Матеріали:  картки із зображенням емоцій­них станів.

Хід заняття

1.           Бесіда за темою «Що таке емоції»

 Психолог. Тема нашого заняття «Що таке емоції?». Щоб відповісти на це запитання, треба пригадати, коли востаннє ви сильно здивувалися.

(Психолог слухає відповіді дітей і робить вис­новки.}

Психолог. А чи буває, що ви ображаєтеся? Що звичайно у вас викликає образу?

(Психолог слухає відповіді дітей і робить вис­новки.)

Психолог. Розкажіть, які події можуть підняти вам настрій. Як можна ваш настрій зробити радісним?

 (Психолог  робить узагальнення.)

      2. Гра «Дзеркало»

Вправа на диференціацію емоційних станів.

Психолог. Давайте пограємо в гру. Ви, діти, — дзеркало. Я буду дивитись у дзеркало. Нумо, дзеркальце, скажи, які емоції на моєму обличчі: радість, смуток, спокій, злість?

(Ведучий зображає емоції. Діти називають їх самостійно, без допомоги. Діти повинні сидіти парами.)

Психолог. А зараз пограйте в цю гру самі. Оберніться обличчям один до одного. Один з вас зображає різні емоції, а інший намагається їх скопіювати.

(Потім діти міняються  ролями.)

 3. Гра «Перетворення на тварин»

Психолог. У цій грі ви перетворитеся на різних тварин і покажете, що вони відчувають, переживають.

Покажіть:

—переляканого Зайчика, який зі страху хо­вається від вовка (сидить у кущах і тремтить);

—сумного цапеня Іванка з казки про Оленку;

—   цікавого Єнота;

—Бридке каченя;

—сердитого Лева — царя звірів;

—радісну, безжурну Мавпу з мультфільму «48 папуг».

(Діти виконують завдання.)

4.Вправа «від усмішки стане всім тепліше»

Діти стоять у колі. Дитина з  поганим настроєм стає у центрі. Усі діти посилають їй ус­мішки. Якщо дітей з поганим настроєм не вия­виться ,то діти, що стоять в колі, посилають усмішки один одному.

5. Завдання «Вгадай емоції»

Психолог роздає картки із зображенням різних емоційних станів. Діти повинні сказати, який емоційний стан на них зображений.

     6. Підбиття підсумків

 Завдання «Які емоції я знаю»

Психолог. В альбомі напишіть,які ви знаєте сло­ва, що передають наші відчуття та переживан­ня. Про деякі з цих слів ви дізналися сьогодні на занятті, а деякі знали й раніше. Необхідно написати якомога більше слів, що називають наші емоції.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета:

1.Мотивування дітей на розуміння а чужих емоцій.

2.Розвиток у дітей уміння виражати емоції за допомогою жестів і міміки.

3.Розвиток у дітей уміння розпізнавати емоції інших.

4.Навчання дітей різних способів вираження емоцій.

Матеріали:  альбоми, набір карток з емоцій (велика радість; радість; смуток; образа).

Хід заняття

1.     Гра « Чомучки » 

   Вправа на елементарний аналіз емоцій і складання речень за допомогою

Проблемного запитання «Чому?»   

                      - Петрик веселий, тому що...

- Андрійко  сердитий, тому що...

       2.Гра «Передай емоцію»

Для того, щоб всі діти засвоїли правила  гри, необхідно спочатку провести  тренувальну гру з учасниками однієї  команди.

 Психолог. Отже, команди готові до змаган­ня? Усі, що  стоять у шерензі, окрім останніх гравців, повинні обернутися до мене спиною. Правила цієї  гри такі: при передачі  емоції не можна говорити і повертатися один до одного обличчям,поки до твого плеча не торкнуться. Переможе та команда,яка швидше й точніше за  всіх передасть емоцію.                                                 

Психолог одночасно дає одному учаснику з кожної команди картку з назвою емоції. Після змагання потрібно з`ясувати в кожної команди, яка емоція передавалася і чи відповідає вона завданню. Команда-переможниця та,яка швидше за всіх передала емоцію і не спотворила її в процесі передавання. Змагання може проводитися в 2-3 раунди.

3.Завдання «Список емоцій» .

     Психолог. Учасники команд розсаджуються на свої місця. Команди зараз виконуватимуть складне завдання: за 5 хв. гравці кожної команди на одному аркуші повинні написати якомога більше емоцій.

     Через 5 хв. необхідно зібрати у команд аркуші з назвами емоцій.

Завдання «Визнач емоцію»

   Психолог. В цьому конкурсі командам нале­жить серйозне випробування: вони повинні ви­значити емоцію, яку переживає дитина на зображенні , і придумати коротку історію про  те, як ця емоція в цієї дитини виникла. Історію можна записати.

(Психолог розповідає і показує дітям різні зображення  емоцій .)

ЗАНЯТТЯ 3

Мета:

1.Підвищення емоційної виразності мови.

2.Подолання психологічних бар'єрів.

3.Матеріали: м`яч

Хід заняття

1. Мовна розминка «Скажи по-різному»

    Психолог. На минулому занятті ми вивчали

емоції. Сьогодні ми почнемо заняття з того, що пригадаємо, які емоції ми знаємо.{Діти називають емоції.)

Потім психолог пропонує промовити якусь фразу, наприклад, «сніг іде», з різним настроєм:

—весело;сумно;зі  злістю;здивовано.

Обговорення виконання вправи, звернення уваги дітей на те, наскільки зміст висловлювання змінюється залежно від настрою того, хто говорить.

2.  Бесіда «Що я люблю робити»

   Психолог. В школі ми всі збираємося разом,тут нас чекають друзі, вчителі. Кожний з нас — цікава особа, гідна пошани, кожний робить свій внесок у наші відносини, у справи класу.

Передаючи м`яч один одному,назвіть своє ім’я і скажіть про те, що кожний з вас любить робити і що у вас добре виходить. Можна так само сказати, чого кожний з вас міг би навчити інших дітей.

( Після того, як всі діти висловляться, вони можуть сказати, чого вони хотіли б навчитися в інших.)

3. Вправа «Компліменти»

Психолог. У кожної людини є якості, за які її можна похвалити. Один добре малює,  інший співає, третій завжди готовий прийти на допо­могу, четвертий добре вчиться. Подумайте, за що ви можете похвалити своїх однокласників. І пам'ятайте, що ім'я людини — найсолодший для неї звук. Коли робитимете комплімент, по­чинайте з імені. Наприклад: «Сашко чудовий друг,він завжди готовий прийти на допомогу». 

Після обговорення психолог ставить запитання:

—Чи подобається вам робити компліменти?

-          Чи подобається вам чути компліменти?

Тренінгове заняття для педагогічних працівників

Мета: сприяти успішній інтеграції дітей з відхиленнями у розвитку у навчальному закладі.

Завдання:  

·        сприяти процесу адаптації дітей з особливими освітніми потребами у навчальному закладі, формуючи у них навички спілкування;

·        формувати у однолітків  бажання підтримати і допомогти, доброзичливе ставлення до дітей, які мають фізичні та психічні обмеження;

·        усунути упереджене ставлення до спільного навчання дітей обох категорій у батьків здорових дітей;

·        закріпити в учасників тренінгу практичні прийоми і навички взаємодії з дітьми, зокрема у ситуаціях, що викликають тривогу і напруження.

Час: 2 години.

Структура тренінгового заняття

Хід тренінгового заняття

     Вступ

Час виконання : 5 хвилин

            Світ  дітей з обмеженими  можливостями особливий і багатогранний.  Сьогодні однією з найактуальніших є  проблема інтеграції таких дітей у загальноосвітніх школах, дитячих садочках.

            Насамперед педагогові, щоб навчити і адаптувати дитину з психофізичними вадами до життя у середовищі здорових ровесників, потрібно знати її психофізичні особливості, прояви поведінки, психологічну своєрідність. Переступивши поріг навчального закладу, такі діти вчаться  жити  повноцінним  життям, налагоджувати стосунки з новим соціальним середовищем. Тому найперше  завдання педагогів і вихователів - допомогти  їм у цьому, застосовуючи творчий підхід та позитивне мислення.

1.     Вправа «Привітання»

Час виконання : 10 хвилин

Психолог.  Ви  маєте 5 секунд на те, щоб об’єднатися в пари і потиснути  руку своєму партнеру. А тепер «привітаємось»  один з одним  наступним чином:

-         права  рука  до  правої  руки;

-         ніс  до  носа;

-         вухо  до  вуха;

-         спина  до  спини;

-         стегно  до  стегна;

-         п’ятка  до  п’ятки.

            Чи  сподобалась  вам  вправа?   У  вас  все  виходило  легко  і  швидко.  А  тепер  половина учасників  нашого тренінгу уявить себе дітьми  з обмеженими можливостями:

-         з  вадами  слуху  (біруші);

-         з  вадами  зору  (пов’язка  на  очах);

-         з  порушенням  опорно-рухового  апарату  (на  стільцях).

Спробуємо  привітатися  ще  раз. Потім учасники міняються ролями.

Обговорення:

-         Як  ви почувалися у ролі  людей з обмеженими можливостями?

-         Як  почували себе  "здорові" учасники?

-         Які  ваші  враження від вправи?

2.     Правила  роботи  групи

Час виконання : 5 хвилин

Психолог.  Для  хорошої організації тренінгу  потрібно  скласти  правила  нашої  роботи:

·        Говорити від свого імені.

·        Обговорювати ситуацію, а не особу.

·        Бути активними.

·        Діалогічно спілкуватися.

·        Бути творчими.

3.     Вправа «Емоційна бухгалтерія»

Час виконання : 10 хвилин

Завдання: Уявіть  дитину з особливими потребами в розвитку, яка навчається у вашому класі. Проаналізуйте, скільки разів за 1 день ви:    

Підсумок: підрахуйте результати, проаналізуйте ситуацію.

4.     Вправа «Спільна мова»

Час виконання : 15 хвилин

Мета:налагодження психологічного контакту, розвиток емпатії до дитини з вадами розвитку.

Матеріали: вата (або навушники), шарфи, скотч.

Час виконання: 15 хвилин.

Позиція учасників: учасники об'єднуються у трійки.

У кожній міні-групі ролі розподіляють так:

·        «глухий і німий» — нічого не чує, говорити не може, в його розпорядженні зір, жестикуляція й пантоміма;

·        «глухий і обмежений у пересуванні» — може бачити й говорити;

·        «сліпий і німий» — може чути, жестикулювати й користуватися пантомімою.

Перед групами ставляться завдання:

1.     Домовитися про те, який подарунок будете дарувати на день народження    

вашому другу.

2. Як ви проведете вихідний день разом.

3. Домовитися, на який фільм (мультфільм) ви підете до кінотеатру.

  У процесі виконання вправи виникає безліч непередбачуваних ситуацій. Лише поступово учасники освоюють свої ролі, виробляють характерні для кожної групи способи взаємопорозуміння.

Обговорення:

-         Як ви почувалися у тій чи іншій ролі? Поділіться враженнями і спостереженнями.

-         Що для вас дає виконання такої вправи?

5.     Вправа «Допоможи мені»

Час виконання : 15 хвилин

Два учасника виходять за двері, а інші залишаються в кімнаті.

Завдання учасникам: мовою жестів попросити у кожного з членів групи предмет (ручку, зошит, мобільний телефон тощо).

Групі дається завдання : ні в якому разі не давати цим людям нічого.

Обговорення :

- Як почувала себе людина , що просила речі?

- Як себе почували учасники, у яких просили їхні речі?

- Які труднощі виникли у учасників?

6.     Вправа  «Ярлики»

Час виконання : 15 хвилин

Психолог.  Тепер  ми  спробуємо  заглибитись  в  емоційний  світ  дітей  з  особливими  потребами.  Як  їм  живеться  у  колі  здорових однолітків?

            Половина учасників  отримує таблички з написами, але не знає, що на них написано. Таблички прикріплюються на спині. Інша  частина  учасників  має  ставитись до власника таблички так,  як на ній написано. За відповідним   ставленням до себе власник таблички має здогадатись, що на ній написано.

Варіанти написів (Додаток 1) :

 «Жалій  мене»;

«Розмовляй  так,  ніби  мені  5 років»;

«Ігноруй  мене»;

«Підбадьорюй  мене»;

 «Стався до мене зухвало»;

«Усміхайся  мені»;

«Насміхайся наді мною» ;

«Погрожуй мені».

Обговорення:

-         Чи важко було демонструвати певне ставлення?

-         Чи легко було здогадатися, що написано на табличці?

-         Що  ви відчували  під  час  цієї  вправи?

7.     Вправа  «Піраміда  Маслоу»

Час виконання : 15 хвилин

Матеріали: плакати, маркери, піраміда потреб А. Маслоу для кожної підгрупи (Додаток 2).

Психолог.  Людські  потреби  мають свою  ієрархію, серед  них  є  базові  (розташовані  в  основі)  і  високі  потреби  (вершина  піраміди).  Розгляньте  піраміду  потреб,  розроблену  американським  ученим  Абрахамом  Маслоу. Спробуйте  адаптувати  її  до  потреб дітей, які мають фізичні та психічні обмеження. 

            Хто і як може  задовольнити потреби дитини, щоб вона стала  гармонійною  особистістю? Створіть «Піраміду потреб» для дітей з обмеженими освітніми потребами.

            Учасники об’єднуються у три підгрупи. Час роботи – 15 хвилин.

Презентація. Обговорення.

8.     Казка по колу «Про хлопчика з особливими потребами»

Час виконання : 10 хвилин

Матеріали:           свічка, дзвіночок, магнітофон

Завдання:дотримуючись правил казкотерапії (ритуал входження в казку, основна частина, вихід з казки) учасникам, які сидять у колі, по черзі пропонується придумати казку про хлопчика з особливими потребами.

9.     Підсумок

Час виконання : 5 хвилин

Психолог.  Враховуючи нашу спільну роботу на тренінгу та ваш професійний досвід, давайте  визначимо  основні  принципи  ефективної  роботи  з  дітьми  з  особливими  освітніми  потребами:

1.  Ставитись  доброзичливо  і  створювати  для  них  ситуації  успіху.

2.  Враховувати  індивідуальні  здібності  та  стан  здоров’я,  медичний  прогноз.

3.  Створювати  безпечне  середовище, матеріал  викладати  невеликими  частинами  й  коригувати  відповідно  до  сприйняття  дитини.

4.  Обов’язково запроваджувати на уроці  фізкультхвилинки.

5.  Встановлювати  партнерські  стосунки  з  родинами  дітей,  залучати  їх  до  активної  участі  у  педагогічному  процесі.

11.Фотопроект "Я бачу світ серцем"(Додаток 3)

Час виконання : 10 хвилин

12.Рефлексія

Час виконання: 5 хвилин

Психолог.  Давайте  поаплодуємо один одному за  цікаву колективну роботу і  тут,  у  колі,  проведемо  рефлексію. 

            Потім психолог запалює свічку, яку учасники передають по колу, відповідаючи на запитання:

-         Що відбувалося з вами на тренінгу?

-         Чи  справдилися  ваші  очікування від тренінгу?

-         Чи  знайшли  для себе  щось  нове, чим  будете  користуватися  у  професійній діяльності?

Всі діти народжуються геніальними.
Посередностями їх роблять дорослі.
Януш Корчак

Однією з причин кризи сучасної освіти є поява у нашому житті дітей, поведінка яких докорінним чином відрізняється від стандартизованої, прийнятої у педагогіці типової поведінки дитини-дошкільника чи першокласника. Проблема взаємостосунків дитини і таких соціальних інституцій, як дошкільний навчальний заклад чи початкова школа, є настільки важливою, що вирішення її може стати наріжним каменем у побудові нової системи освіти. Проте для цього необхідно з’ясувати, які особистісні риси характеризують сучасних дітей і на яких засадах має будуватись навчальна взаємодія дорослого з малюком.

В педагогічному обігу нещодавно з’явився новий термін: „Діти Індіго”. В українській педагогічній науці він широко не використовується. Хоча на заході ряд вчених у галузі психології, педагогіки, філософії та мистецтва серйозно розглядають проблему взаємодії з дітьми-індіго на різних рівнях: побутового спілкування, навчання, розвитку мистецьких здібностей тощо.

На протязі всієї історії науки створювалось багато систем, які групують людей відповідно до їх поведінкових моделей. Існує безліч систем класифікацій людей. Наприклад, за особливостями темпераменту, інтелекту, здібностей і т. д. Крім традиційних, існують духовні і метафізичні системи класифікацій, які прагнуть об’єднати людей в групи на основі певних характеристик. Скажімо, астрологія – на основі часу народження, геронтологія – на основі вікових особливостей тощо.

Ненсі Енн Тепп – ясновидюща, яка бачить ауру людини, - в 1982 році написала книгу ”Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя”, в якій визначила моделі поведінки “нових” дітей. Вона класифікувала типи людської поведінки по кольорам спектра сонячного світла та, керуючись інтуїцією, створила на диво точну і наочну систему. Це не єдина книга про значення кольорів. В 1998 році доктор філософії Хартман Тейлор видав книгу “Кольоровий код: ще один спосіб побачити себе”, в якій розповідає про гіпократівську та середньовічну систему розподілу людей на темпераменти, враховуючи колір. Так, сангвінікам відповідає червоний колір, холерикам – жовтий, флегматикам – білий, меланхолікам – голубий.

Як бачимо, класифікація Ненсі Тепп не є принципово новою. Вона основана на практичних спостереженнях і є дуже точною. Одна з груп була кольору індиго – це темно-синій колір. Саме цей колір характерний для дітей нового типу. “Це – колір їх життя. Я дивлюсь на людей крізь призму їх кольору життя для того, щоб краще зрозуміти, яка їх місія тут, на земному плані буття, який урок вони прийшли вивчити в цьому житті, яка їх життєва програма. Я називаю їх Індиго тому, що я “бачу” саме цей колір”, – говорить Ненсі Тепп.

Дитина Індиго – це така дитина, яка володіє новими незвичними психологічними характеристиками і моделями поведінки. Людям, які взаємодіють з такими дітьми, щоб досягнути успіху, необхідно змінити свій підхід до них, методи навчання, виховання, лікування. Ігнорування нових моделей поведінки таких дітей може призвести до психічної нестійкості їх поведінки, до розладу мислення та до багатьох інших порушень у юних істот, які тільки починають життя.

Існує чотири основні типи Дітей Індиго, кожен з яких має свою певну життєву програму.

1. ГУМАНІСТИ: Вони служать людям і хочуть працювати з людьми: це майбутні вчителі, лікарі, юристи, бізнесмени, політики. Вони гіперактивні, комунікабельні, здатні розмовляти з ким завгодно, як завгодно довго, в дружній манері. В них стійкі переконання. Фізично вони незграбні. Внутрішньо зосереджені, тому зовнішньо можуть бути неуважні. В дитинстві вони граються зразу з усіма іграшками.
2. КОНЦЕПТУАЛІСТИ: Цей тип більше зосереджений на своїх ідеях, планах. Це майбутні інженери, архітектори, дизайнери, військові, космонавти. Вони хочуть керувати, і найчастіше об’єктом їх управління стають їх власні матері, якщо це хлопчики, а якщо дівчатка, то під їх управління підпадають батьки. Якщо в сім’ї немає одного з батьків, то це складає велику проблему в їх житті. Цей тип Індиго має нахил до шкідливих звичок, особливо до наркотиків в підлітковому віці. Батьки повинні дуже уважно спостерігати за їх поведінкою, щоб вчасно зреагувати і прийти на допомогу.
3. ХУДОЖНИКИ: Ці діти дуже чутливі. Вони цікавляться різними видами мистецтва, мають нахил до творчості. Це майбутні вчителі, художники, письменники, актори, музиканти, науковці та ін. Вони до всього зберігають творчий підхід. В віці 4 – 10 років вони можуть перепробувати себе в десятках видів творчої діяльності, недовго займаючись кожною справою. І тільки приблизно в підлітковому віці обирають один вид діяльності і стають майстрами в обраній галузі.
4. ТІ, ЯКІ ЖИВУТЬ В УСІХ ВИМІРАХ: Коли їм виповнюється рік чи два, Ви вже нічого не можете сказати їм нового. Вони відповідають Вам: “Я знаю. Я можу це зробити сам. Дай мені спокій.” Ці люди несуть в світ нові філософії та нові релігії. Вони можуть бути задирикуватими, тому що більш фізично міцні, а також тому, що не можуть пристосовуватися, як інші типи Індиго.

Вони народжуються “дорослими”. Люблять спілкуватися з старшими за себе. Відповідно так і треба з ними спілкуватися.

Приходять в цей світ з відчуттям власної значимості, своєї місії. Часто повідомляють батькам, “хто вони є”.

Можуть розповідати, ким вони були в минулому житті. Не треба це сприймати лише як фантазії. Прислухайтеся до їх розповідей. Це допоможе знайти підхід до дитини і, можливо, допомогти їй правильно обрати майбутню професію.

Для них не існує загальновизнаних авторитетів. Вони не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки і визнають лише свободу вибору.

Разом з тим проявляють альтруїзм, сердечність, співчуття.

У них добре розвинений інтелект, багаті знання, але світ не готовий ці знання прийняти, використовувати, тому робить цих дітей даунами і намагається пристосувати до існуючих правил.

Інколи пізно починають говорити. Їм немає про що з нами розмовляти, так як ми їх ламаємо, пристосовуючи до себе.

Вміють читати думки і передбачати деякі події, тому їм скучно на уроках.

Не можуть засвоювати готові істини, надають перевагу пошуку, піддають сумніву відомі положення.

Легко оперують знаннями, які їм ніхто не давав. Не люблять повідомляти алгоритм рішення, а зразу дають правильну відповідь, не пояснюючи причину. Таке враження, що задачі вирішують інтуїтивно.

Пишуть свої книги.

Вони розгублюються, коли стикаються з консервативними системами, де треба строго слідувати традиціям і не можна проявити творчий підхід.

Не хочуть вчитися в школі, а хочуть зразу іди працювати.

Часто бачуть більш раціональний спосіб зробити щось в школі чи дома, тому не можуть пристосуватися до існуючих вимог.

Якщо поряд немає тих, хто їх розуміє, вони замикаються в собі, стають малокомунікабельними, “закриваються”. Тому встановлення соціальних зав’язків в період навчання може бути складним.

Гіперактивні. Збудливі.

Ніяк не реагують на звинувачення в порушенні дисципліни. Вони просто не розуміють, для чого це треба.

Тому батькам слід дотримуватись таких порад щодо спілкування та взаємодії з Дітьми Індиго.

• Спілкуйтеся з Дітьми Індиго з повагою. Вітайте їх появу в вашій родині і радуйтеся цьому.
• Допомагайте їм приймати самостійні рішення, особливо в тому, що стосується їхньої поведінки.
• Завжди надавайте їм свободу вибору в усьому.
• Ніколи не принижуйте їх.
• Завжди пояснюйте їм, чому ви ставите саме такі вимоги. Не розмовляйте з дітьми в приказному диктаторському тоні. Вони перестануть вас слухатися.
• Зробіть їх своїми партнерами в їх власному вихованні.
• Поки вони ще малі, пояснюйте їм все, що ви робите. Вони не завжди зрозуміють вас, але відчують образ ваших думок і вашу повагу до них. Це може бути навіть до того, як вони навчаться розмовляти.
• Не поспішайте лікувати їх медикаментами, коли виникнуть проблеми, спробуйте нетрадиційну медицину.
• Уникайте критики і негативної оцінки. Завжди давайте їм зрозуміти, що ви підтримуєте їх починання.
• Не говоріть їм, хто вони є зараз і ким вони стануть в майбутньому. Вони це знають краще за вас. Дозвольте їм самим вирішити, що для них важливіше. Не примушуйте їх продовжувати вашу династію і не заохочуйте їх до сімейного бізнесу тільки тому, що так чинили декілька поколінь вашого роду. Дитина може бути цілком байдужою до таких аргументів.
• Якщо вам треба зробити якесь розпорядження, то формулювати його необхідно приблизно так: “Мені потрібна твоя допомога. Будь ласка, прибери своє взуття на місце”. Ключовим моментом в даній ситуації є ваше прохання про допомогу.
• Повідомляйте дітям раніше, що вони повинні підготуватися до якогось заняття, наприклад, до обіду, за п’ять хвилин.
• Кожного разу пояснюйте їм, чому ви хочете, щоб ця справа була зроблена.
• Давайте їм лише одне завдання на певний період часу, щоб вони не були перевантажені занадто великою кількістю зовнішніх вимог.
• Обговоріть разом з дітьми, які будуть заходи при їх поганій поведінці. “Що будемо з цим робити? Можливо, ти сам мені підкажеш?” І завжди дотримуйтеся цієї домовленості.
• Виділіть стілець чи тихий куточок в будинку, куди дитина буде відправлятися в випадку покарання.
• Якщо дитина дуже розбешкетувалася, ви можете попросити її заспокоїтися на рахунок “три”. Якщо ви дорахували до трьох, а вона не припинила бешкетувати, то її варто покарати.
• Постарайтеся виключити емоції, коли закликаєте свою дитину до порядку, не читайте їй нотацій і не сперечайтеся з нею. “Я не збираюся з тобою сперечатися, ти вчинив недобре. Відправляйся в крісло і подумай над своєю поведінкою”. Діти повинні знати, що люба дія має наслідки. Якщо дитина кричить або веде себе погано, то час покарання треба продовжити. Після покарання не забудьте запитати дитину, чи зрозуміла вона, чому її було покарано.
• Можна вдома зробити карту з зірочками, в якій на протязі певного часу робити відмітки про хорошу поведінку дитини. Коли набереться достатня кількість таких відміток, дитина може одержати додаткове заохочення, скажімо, у вигляді прогулянки чи поїздки куди-небудь. Це хороший метод для контроля за поведінкою.
• Завжди відмічайте, коли ваші діти добре себе поводять, хваліть їх за те, що вони відповідають вашим вимогам.
• Попросіть дитину відтворити ту модель поведінки, яку ви від неї чекаєте: “Покажи мені, як треба себе вести. Дякую. Я знала, що ти це можеш зробити”.
• Завжди будьте послідовними, навіть якщо ви відчуваєте, що вам не вистачає сил для втілення в життя своїх планів відносно дисципліни. Інакше діти зрозуміють, що їм не обов’язково слідувати правилам, тому що ці правила весь час змінюються.

Діти Індиго, які все частіше стали з’являтися на світ, приходять сюди, щоб дати нам уроки розуміння та людяності. Вони є дарунком для своїх батьків, для планети, для Всесвіту. Коли ми сприймаємо їх як дарунок долі, то відчуваємо ту мудрість, яку вони несуть. Єдиний спосіб зрозуміти ”дітей нової свідомості” – це змінити своє мислення і сприймання. Змінюючи своє сприймання дітей як “важких” на те, щоб сприймати їх всією душею як божественний дарунок, ви відчуєте їх мудрість, їх призначення.