1.     Медогляд (довідка від лікаря)

2.     Копія свідоцтва про народження

3.     Зошити в косу лінію

4.     Зошити в клітинку

5.     віяла букв

6.     віяла цифр

7.     планшет

8.     палички

9.     2 лінійки ( з них 1 в папку для трудового навчання)

10.   2 прості олівці ( 1 в папку для трудового навчання)

11.   кольоровий картон

12.   кольоровий папір

13.   кольорові олівці

14.   фломастери

15.   ножиці

16.   пластилін

17.   акварельні фарби

18.   папка для трудового навчання

19.   папка для зошитів

20.   пенал

21.   обгортки для підручників

22.   обгортки для зошитів

23.   альбом для малювання

24.   конструктори ( пластмасовий і залізний)

25.   дощечки для роботи з пластиліном

26.   спортивний одяг

Початок навчання дитини в 1 класі – складний і відповідальний етап у її житті. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, стосунки, обов’язки.

        Пристосування(адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий час. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоровꞌя , сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи має різний перебіг.

        Безумовно, першокласники, що відвідували дитсадки значно легше адаптуються до школи.

Існує 3 рівні адаптації.

Високий рівень адаптації.

Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає одразу, навчальний матеріал засвоює легко, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя.

Середній рівень адаптації.

Першокласник позитивно ставиться до школи; відвідування уроків не викликає позитивних переживань; зосереджений, уважний, але потребує контролю з боку дорослих.

Низький рівень адаптації.

Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи, спостерігається порушення дисципліни, самостійна робота викликає труднощі, до уроків не готується, потребує постійного контролю з боку вчителя, батьків, близьких друзів не має.

        Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні мислять повільніше й «гальмуються», а деякі не можуть висловити власну думку. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.

        Діти з фізичними вадами чи хронічними захворюваннями часто стають предметом кепкувань з боку товаришів, вони стають несміливі. Батьки повинні постійно тримати зв'язок зі школою, аби знати як проявляє себе дитина, які труднощі у неї виникають. Виконання домашніх завдань батьки повинні організувати так, щоб на їх виконання не витрачалось багато часу. Неправі ті батьки, які після уроків змушують дітей годинами займатись музикою тощо у чотирьох стінах без свіжого повітря.

        Недопустимо, щоб батьки вдома курили в приміщенні, де знаходяться діти, оскільки «пасивне» куріння так само шкодить як і активне. Тютюновий дим, подразнюючи слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, призводить до астми, алергії.

        Звичайно, батьки дуже хвилюються, як то школа зустріне їх діточок,чи почуватимуться  комфортно вони у новому дитячому колективі, чи буде вчитель уважним і справедливим до вашої дитини.

        Процес адаптації потрібен всім : і дітям, бо вони входять у нову роль «Я- учень», і вчителю, бо він теж повинен адаптуватися до нових учнів та їх батьків, бабусь, дідусів і батькам першокласників. Батьки повинні створити сприятливі умови для своїх маленьких школяриків вдома, створити куточок школяра, допомагати дитині, підтримувати її.

Щоб першокласнику     легше навчалося батькам необхідно докласти немало зусиль.

Пропоную поради для батьків першокласника

-        Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос.

-         Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її із самого ранку.

-        Бажано нагодувати дитину сніданком, а якщо вона не хоче снідати дати сніданок із собою.

-        Ніколи не торгуйтесь, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…». Дитина подумає, що навчаючись робить вам послугу, за яку отримає винагороду.

-        Підтримуйте наполегливість в дитині.

-        Дитині необхідно забезпечити робоче місце. Не треба відволікати дитину від занять до якоїсь хатньої справи.

-        Телевізор дуже стомлює зір, тому варто стежити, щоб дитина дивилась його на відстані 2-3 м.

-        Батьки повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений. Взуття почищене.

-        Необхідно привчати дитину самостійно митися щовечора теплою водою з милом.

-         Дитину привчати правильно сидіти за столом чи партою.

Для молодших школярів дотримання режиму дня має особливе значення.

       Якщо в дитини помічено дратівливість, занепокоєння, поганий настрій, порушення сну, поганий апетит, відставання у фізичному розвитку, то причина полягає найчастіше в недотриманні режиму дня. З гігієнічних позицій чітко нормуються всі види діяльності та відпочинку дітей. Надзвичайно важливо, щоб всі елементи режиму дня здійснювалися послідовно у той самий час. Коли попередній етап  денного ритму є умовним сигналом для здійснення наступного, це сприяє закріпленню системи стійких умовних рефлексів. Школярі, що неухильно дотримуються режиму дня, швидше втягуються в роботу, ефективніше трудяться, швидше засинають і менше втомлюються.

Основними компонентами режиму дня є сон, перебування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі ігри, заняття фізкультурою і спортом), навчальна діяльність у школі і вдома, відпочинок на власний вибір (вільний час, прийом їжі, особиста гігієна).

Особливе значення для нормальної життєдіяльності є сон. Сон відіграє роль відновлюю чого процесу, у якому здійснюється генеральне «чищення» всього організму, він необхідний для нормальної розумової життєдіяльності, комфортного психологічного стану.

Практика свідчить, що відмінної і гарної успішності досягають ті учні котрі дотримуються норми сну. Діти молодшого шкільного віку мають вкладатися спати  о 20год 30 хв- 20год 45хв. Дуже корисна прогулянка перед сном, провітрювання кімнати. Після підйому учень має зробити гімнастику, ранковий туалет, поснідати і відправитись до школи. До школи потрібно приходити за 10-15 хвилин до початку уроку. Приготування домашніх завдань варто завжди починати у визначені години, не пізніше 16 години.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженню, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Самопідготовку слід починати із виконання завдань середньої складності, потім переходити до складнішого і важчого матеріалу, а завершувати роботу виконанням найлегших завдань. Такий порядок приготування уроків сприяє поступовому входженню в роботу, складні завдання виконуватимуться на тлі високої працездатності, а легкі – під час її спаду. Спочатку варто виконувати письмові завдання, а потім переходити до усних. У режимі дня передбачається вільний час, тобто заняття за інтересами. У цей час учні можуть читати художню літературу, малювати, конструювати, дивитися телевізор. У вільний час учні мають посильно допомагати родині.

       Режим харчування молодшого школяра передбачає прийом їжі 4-5 разів на день.     

Основними принципами побудови гігієнічно правильного режиму дня є необхідність його дотримання і врахування вікових особливостей. Правильним вважається режим дня, який запобігає перевтомі, підвищує загальну опірність організму.

Найголовніше – домогтися того, щоб виконання режиму дня стало для дитини природною потребою, умовою її життя.

Орієнтовна схема режиму дня першокласника

ПРАВОВА АБЕТКА
 

«НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї»

                                                  Підготувала

                                                                              класний керівник 5-го класу

Есауленко Марина Русланівна

«Насильство в сім’ї» – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю.

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає серед неповнолітніх громадян. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Тому створення індикаторів психологічного насильства в сім’ї щодо дітей і використання їх у практиці роботи співробітників правоохоронних органів та соціальних працівників є дуже важливим.

Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху. Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо.

 Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:

-          замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);  нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;

Крім того, до різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

1) використання "привілеїв" дорослих: поводження з дітьми як із рабами чи слугами; покарання, поводження як із підлеглими; поводження як із своєю власністю; відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

 2) залякування:  використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили; навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів, поглядів; крики, стресогенна поведінка; жорстокість щодо інших істот; погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо; погрози розлюбити дитину; загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею; приниження; використання скарг для тиску на дитину; використання дітей у якості довірених осіб; крики;  непослідовність; присоромлення дитини; використання дітей у конфліктах між батьками; "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

 Ще одним поширеним стереотипом є переконаність постраждалих у тому, що вони мусять терпіти домашнє насильство задля дітей. За даними неурядових організацій, неповнолітні стають свідками кожного третього випадку насильства в сім'ї. Психологи стверджують, що діти, виховані в таких сім'ях, згодом самі виявляють більшу схильність ставати жертвами чи кривдниками, оскільки побачене та пережите згубно впливає на їхнє психічне здоров'я та нормальний розвиток.

Крім того, люди часто не усвідомлюють, що насильство - це не тільки побиття, а й постійне приниження, образи, лайки. Нерідко скривджені вважають, що така їхня доля - зазнавати насильства, і вони мусять це терпіти. Таку позицію займати не варто, бо зазвичай кривдники не відразу вдаються до фізичних засобів впливу на жертву, однак, не зітнувшись із опором, натомість відчувши вседозволеність, переходять від словесної критики до фізичного насильства.

___________________________________________________________________________________________________________________________

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не  згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

17. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

18. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

19. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

20. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

21. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання.

22. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

23. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

24. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

25. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

26. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

27. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Якою ви повинні відпускати дитину до школи

— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

 — Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

 Що повинно бути у портфелі:

 — Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.

 — У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.

 — Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.

 — Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.

 — Олівці, ручки покладіть у пенал.

 — Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

_________________________________________________________________________________

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «БУДЬМО ЗНАЙОМІ!»

1. Прізвище, ім'я дитини.

2. Дата народження дитини, адреса проживання.

3. Стан здоров'я, хронічні захворювання, група крові.

4. Улюблені й неулюблені дитиною страви харчування.

5. Місцезнаходження дитини до школи:

а) відвідувала дитсадок;

б) виховували вдома;

в) доглядала бабуся;

г) доглядала няня.

6. Ім'я, по батькові матері, вік, освіта, сімейний стан та освіта батьків

матері.

7. Ім'я, по батькові батька, вік, освіта, сімейний стан та освіта батьків

батька.

8. Склад і структура сім'ї:

а) повна;

б) непевна;

в) повна складна (проживання з батьками, з дідусем і бабусею).

9. Кількість братів, сестер, їх вік, імена.

10. Домашні умови (помешкання, його стан, віддаленість від школи).

11. Інтереси та здібності дитини.

12. Як розвиваються в сім'ї здібності дитини? Хто із членів родини цьому

сприяє?