Список партизанів підпільної групи, які загинули від рук німецько-фашистських окупантів і поховані  у братській могилі  села  Листопадове

1.              Совенко  Ярина Андріїївна

2.              Совенко Василь Андрійович

3.              Сипливий Порфирій Андрійович

4.              Вешта Клавдія Іванівна

5.              Кугова Степанида Григорівна

6.              Мартинюк  Микита Кузьмович

7.              Мартинюк  Іван  Олексійович

Ярина Андріївна Совенко

Арутюнян Михайло Амірович

Сахно Олександр Пантелейович

Кугова (Барська) Степанида Григорівна

   Чоловік Степаниди Григорівни Барський був єврей. Взимку 1942 року прийшли за ним два поліцаї. Наказали вдягнути на себе все найкраще, бо кудись будуть вести. Його вивели на дорогу і розстріляли. Степанида Григорівна з тих пір стала на шлях партизанської боротьби, вона і листівки клеїла, і скирти палила, які заготовляли для німецької худоби. Там її і заарештували. А вночі 12 грудня 1943 року разом із іншими партизанами повісили.

Вешта  Клавдія  Іванівна

Народилася в 1910 році в селі Листопадове. З березня 1942 року член підпільно диверсійної групи. Фашисти арештували її коли вона розклеювала листівки. Разом з іншими членами групи, які були арештовані 4 грудня, її повісили 12 грудня 1943 року.

   Поховані в братській партизанській могилі села Листопадове.

Совенко  Ярина  Андріївна

Народилася в 1914 року в селі Листопадове. В березні 1942 року, стала членом підпільно – диверсійної  організації  Калашникова – Ткаченка.

   Разом з братом Василем увійшла в п’ятірку Порфирія Андрійовича Сипливого. На її садибі підпільники зробили тайник під землею з трьома виходами: в хаті, в погребі і в садку. Прийняли вони у свою п’ятірку ще одного члена – Олександра Мартинюка, що виявився зрадником. За велику винагороду, він вказав на тайник.

  Совенко Василь Андрійович

                 (1911 – 1943)

Народився в селі Листопадовому. Після закінчення школи вивчився на залізничника і працював черговим по станції Сигнаївка Шполянського району.

 Восени 1943 року здійснив аварію-зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новоморгород-Капітанівка, в результаті цього було убито і поранено більше двохсот гітлерівців.

Сипливий  Порфирій Андрійович

(1915 – 1943рр.)

Народився в селі Листопадове. З першого дня війни на фронті. На Житомирському напрямку частина  потрапила в оточення. З полону втік. В кінці грудня 1941 року прибув у рідне село. Одним з перших приєднався до підпільної групи і став її керівником. Арештований за доносом зрадника під час облави карателів.

   В ніч на 12 грудня 1943 року, після тяжких тортур, заарештованих партизанів фашисти повісили. Щоб приховати свої злодіяння, душогуби кинули свої жертви в стару криницю, прикидавши зверху гноєм.

  14 березня 1944 року їх тіла були перезахоронені. В братську могилу, крім страчених, перевезли тіло Сахно Олександра Пантелейовича, який загинув 7 січня 1944 року у бою партизан з поліцаями під селом Нечаєвом, а також чоловіка Ярини, Івана Мартинюка, який загинув  3 лютого 1943 року, звільняючи село Антонівку.

У тяжкі воєнні роки, до боротьби з фашистськими загарбниками залучалися всі верстви населення. Для злагодженої активної боротьби з ворогами на окупованій території створювалися підпільні організації – партизанські загони.

   У 1942 році в селі Листопадове виникла підпільно-диверсійна група. На садибі Ярини Совенко (тепер це вулиця Пермоги 151) базувалося бойове відділення підпільників зі штабом. Для його розміщення було споруджено партизанами підземний тайник з трьома виходами. Тут зберігалася зброя. Звідси партизани йшли на бойові операції, чинили диверсії на залізниці й дорогах. Організовували сміливі нальоти на важливі німецькі об’єкти, звільняли військовополонених.

    Восени 1943 року брат Ярини Совенко Василь, здійснив аварію – зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новомиргород – Капітанівка.

     В ніч на 4 грудня 1943 року більше тисячі карателів оточили село. Хату Ярини Совенко оточили трьома кільцями. Під час обшуку в хаті виявили зброю, але ні одної живої душі. Фашисти лютували. Нещадно катували Ярину, допитували де партизани. Вона мовчала. Тоді пустили на неї собаку. Вівчарка збила  її з ніг, рвала одежу, тіло. Сніг під нею почервонів від крові.

В ніч на 12 грудня фашисти повісили її, разом з частиною партизанів.
 

Сахно  Олександр  Пантелейович

( 1918 – 1944 рр.)

 Народився в Краснодарському краю, що на Кубані. Призвали в армію в 1940 році. Воював з першого дня війни. Попав у полон. Вдалося втекти. Зустрівся з Арутуняном М. А.

  Під Новомиргородом були заарештовані як партизани. Згодом стали конюхами у жандармерії. При підтримці полонених – Сахно О. П., літньої ночі зламавши замки на дверях складу, винесли автомати, боєприпаси, гранати зі складу за ворота. Там їх підібрали партизани.

  Партизани і втікачі із зброєю і боєприпасами перебралися на правий берег в село Листопадове, прямо до садиби Ярини Совенко.

    Сахно О. П. загинув у бою з поліцаями 7 січня 1944 року в степу під Нечаєвим. Похований у Братській могилі села Листопадового.

Калашніков  Павло  Федорович

Народився 28 грудня 1915 року в селі Листопадовому. Війна його застала в Одеській морській школі. Під час борони Одеси – командир відділення в батальйоні. У вересні в бою був контужений і поранений. У лютому 1942 року прибув у Златопіль, а в березні взявся за організацію підпілля. Крім Листопадівського підпілля, сприяв створенню груп патріотів у Новомиргороді, Златополі. Під його керівництвом підпілля активно діяло на території Новомиргордського, Златопільського районів.

     7 вересня 1944 року разом з політруком підпільників Ткаченком П.П. здав у ЦК  КПУ звіт про підпільно-партизанські дії загону.

     У 1963 році домігся визнання партійними органами визнання існування підпільно-партизанської організації. Помер Павло Федорович 23 липня 1993 року. Похований на кладовищі в селі Листопадовому.

Мартинюк   Микита   Кузьмович

Народився 1906 року в Листопадовому. На фронті з перших днів війни. Через шість тижнів від початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення.Утік з полону і приєднався до патріотів села. На його долю випало ризіковане завдання: працювати охоронцем у Златопольській поліції з метою розвідки. Микиті Кузьмовічу вдалося попередити штаб підпільників про підготовку німцями каральної операції в селі. За доносом зрадника арештований карателями 5 грудня 1943 року. Страчений 12 грудня 1943 року. Похований у братській партизанській могилі в Листопадовому

Мартинюк  Іван  Олексійович

Народився і виріс в селі Листопадове. Був одружений з Совенко  Яриною Андріїввною. Разом з дружиною приймав активну участь у підпільній роботі.

    Брав участь у багатьох бойових операціях.

    Під час розгрому своєї оселі 4 грудня 1943 року у руки фашистів не попав тому що не був удома. Разом із бойовими товаришами Іван Олексійович залишив село і продовжував боротьбу з ненависним ворогом.

   За завданням начальника штабу 138 артилерійської дивізії партизани вели бій за село Антонівку Полянського району. Операція пройшла успішно, але в цьому бою Мартинюк Іван Олексійович був убитий 3 лютого 1944 року.

    Похований у братській партизанській могилі в селі Листопадовому.Совенко  Ярина  Андріївна

Народилася в 1914 року в селі Листопадове. В березні 1942 року, стала членом підпільно – диверсійної  організації  Калашникова – Ткаченка.

   Разом з братом Василем увійшла в п’ятірку Порфирія Андрійовича Сипливого. На її садибі підпільники зробили тайник під землею з трьома виходами: в хаті, в погребі і в садку. Прийняли вони у свою п’ятірку ще одного члена – Олександра Мартинюка, що виявився зрадником. За велику винагороду, він вказав на тайник.

Совенко Василь Андрійович

                 (1911 – 1943)

Народився в селі Листопадовому. Після закінчення школи вивчився на залізничника і працював черговим по станції Сигнаївка Шполянського району.

 Восени 1943 року здійснив аварію-зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новоморгород-Капітанівка, в результаті цього було убито і поранено більше двохсот гітлерівців.

Сипливий  Порфирій Андрійович

(1915 – 1943рр.)

Народився в селі Листопадове. З першого дня війни на фронті. На Житомирському напрямку частина  потрапила в оточення. З полону втік. В кінці грудня 1941 року прибув у рідне село. Одним з перших приєднався до підпільної групи і став її керівником. Арештований за доносом зрадника під час облави карателів.

   В ніч на 12 грудня 1943 року, після тяжких тортур, заарештованих партизанів фашисти повісили. Щоб приховати свої злодіяння, душогуби кинули свої жертви в стару криницю, прикидавши зверху гноєм.

  14 березня 1944 року їх тіла були перезахоронені. В братську могилу, крім страчених, перевезли тіло Сахно Олександра Пантелейовича, який загинув 7 січня 1944 року у бою партизан з поліцаями під селом Нечаєвом, а також чоловіка Ярини, Івана Мартинюка, який загинув  3 лютого 1943 року, звільняючи село Антонівку.

У тяжкі воєнні роки, до боротьби з фашистськими загарбниками залучалися всі верстви населення. Для злагодженої активної боротьби з ворогами на окупованій території створювалися підпільні організації – партизанські загони.

   У 1942 році в селі Листопадове виникла підпільно-диверсійна група. На садибі Ярини Совенко (тепер це вулиця Пермоги 151) базувалося бойове відділення підпільників зі штабом. Для його розміщення було споруджено партизанами підземний тайник з трьома виходами. Тут зберігалася зброя. Звідси партизани йшли на бойові операції, чинили диверсії на залізниці й дорогах. Організовували сміливі нальоти на важливі німецькі об’єкти, звільняли військовополонених.

    Восени 1943 року брат Ярини Совенко Василь, здійснив аварію – зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новомиргород – Капітанівка.

     В ніч на 4 грудня 1943 року більше тисячі карателів оточили село. Хату Ярини Совенко оточили трьома кільцями. Під час обшуку в хаті виявили зброю, але ні одної живої душі. Фашисти лютували. Нещадно катували Ярину, допитували де партизани. Вона мовчала. Тоді пустили на неї собаку. Вівчарка збила  її з ніг, рвала одежу, тіло. Сніг під нею почервонів від крові.

В ніч на 12 грудня фашисти повісили її, разом з частиною партизанів.
 

Сахно  Олександр  Пантелейович

( 1918 – 1944 рр.)

 Народився в Краснодарському краю, що на Кубані. Призвали в армію в 1940 році. Воював з першого дня війни. Попав у полон. Вдалося втекти. Зустрівся з Арутуняном М. А.

  Під Новомиргородом були заарештовані як партизани. Згодом стали конюхами у жандармерії. При підтримці полонених – Сахно О. П., літньої ночі зламавши замки на дверях складу, винесли автомати, боєприпаси, гранати зі складу за ворота. Там їх підібрали партизани.

  Партизани і втікачі із зброєю і боєприпасами перебралися на правий берег в село Листопадове, прямо до садиби Ярини Совенко.

    Сахно О. П. загинув у бою з поліцаями 7 січня 1944 року в степу під Нечаєвим. Похований у Братській могилі села Листопадового.

Калашніков  Павло  Федорович

Народився 28 грудня 1915 року в селі Листопадовому. Війна його застала в Одеській морській школі. Під час борони Одеси – командир відділення в батальйоні. У вересні в бою був контужений і поранений. У лютому 1942 року прибув у Златопіль, а в березні взявся за організацію підпілля. Крім Листопадівського підпілля, сприяв створенню груп патріотів у Новомиргороді, Златополі. Під його керівництвом підпілля активно діяло на території Новомиргордського, Златопільського районів.

     7 вересня 1944 року разом з політруком підпільників Ткаченком П.П. здав у ЦК  КПУ звіт про підпільно-партизанські дії загону.

     У 1963 році домігся визнання партійними органами визнання існування підпільно-партизанської організації. Помер Павло Федорович 23 липня 1993 року. Похований на кладовищі в селі Листопадовому.

Мартинюк   Микита   Кузьмович

Народився 1906 року в Листопадовому. На фронті з перших днів війни. Через шість тижнів від початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення.Утік з полону і приєднався до патріотів села. На його долю випало ризіковане завдання: працювати охоронцем у Златопольській поліції з метою розвідки. Микиті Кузьмовічу вдалося попередити штаб підпільників про підготовку німцями каральної операції в селі. За доносом зрадника арештований карателями 5 грудня 1943 року. Страчений 12 грудня 1943 року. Похований у братській партизанській могилі в Листопадовому

Мартинюк  Іван  Олексійович

Народився і виріс в селі Листопадове. Був одружений з Совенко  Яриною Андріїввною. Разом з дружиною приймав активну участь у підпільній роботі.

    Брав участь у багатьох бойових операціях.

    Під час розгрому своєї оселі 4 грудня 1943 року у руки фашистів не попав тому що не був удома. Разом із бойовими товаришами Іван Олексійович залишив село і продовжував боротьбу з ненависним ворогом.

   За завданням начальника штабу 138 артилерійської дивізії партизани вели бій за село Антонівку Полянського району. Операція пройшла успішно, але в цьому бою Мартинюк Іван Олексійович був убитий 3 лютого 1944 року.

    Похований у братській партизанській могилі в селі Листопадовому.Совенко  Ярина  Андріївна

Народилася в 1914 року в селі Листопадове. В березні 1942 року, стала членом підпільно – диверсійної  організації  Калашникова – Ткаченка.

   Разом з братом Василем увійшла в п’ятірку Порфирія Андрійовича Сипливого. На її садибі підпільники зробили тайник під землею з трьома виходами: в хаті, в погребі і в садку. Прийняли вони у свою п’ятірку ще одного члена – Олександра Мартинюка, що виявився зрадником. За велику винагороду, він вказав на тайник.

Совенко Василь Андрійович

                 (1911 – 1943)

Народився в селі Листопадовому. Після закінчення школи вивчився на залізничника і працював черговим по станції Сигнаївка Шполянського району.

 Восени 1943 року здійснив аварію-зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новоморгород-Капітанівка, в результаті цього було убито і поранено більше двохсот гітлерівців.

Сипливий  Порфирій Андрійович

(1915 – 1943рр.)

Народився в селі Листопадове. З першого дня війни на фронті. На Житомирському напрямку частина  потрапила в оточення. З полону втік. В кінці грудня 1941 року прибув у рідне село. Одним з перших приєднався до підпільної групи і став її керівником. Арештований за доносом зрадника під час облави карателів.

   В ніч на 12 грудня 1943 року, після тяжких тортур, заарештованих партизанів фашисти повісили. Щоб приховати свої злодіяння, душогуби кинули свої жертви в стару криницю, прикидавши зверху гноєм.

  14 березня 1944 року їх тіла були перезахоронені. В братську могилу, крім страчених, перевезли тіло Сахно Олександра Пантелейовича, який загинув 7 січня 1944 року у бою партизан з поліцаями під селом Нечаєвом, а також чоловіка Ярини, Івана Мартинюка, який загинув  3 лютого 1943 року, звільняючи село Антонівку.

У тяжкі воєнні роки, до боротьби з фашистськими загарбниками залучалися всі верстви населення. Для злагодженої активної боротьби з ворогами на окупованій території створювалися підпільні організації – партизанські загони.

   У 1942 році в селі Листопадове виникла підпільно-диверсійна група. На садибі Ярини Совенко (тепер це вулиця Пермоги 151) базувалося бойове відділення підпільників зі штабом. Для його розміщення було споруджено партизанами підземний тайник з трьома виходами. Тут зберігалася зброя. Звідси партизани йшли на бойові операції, чинили диверсії на залізниці й дорогах. Організовували сміливі нальоти на важливі німецькі об’єкти, звільняли військовополонених.

    Восени 1943 року брат Ярини Совенко Василь, здійснив аварію – зіткнення двох німецьких ешелонів на перегоні Новомиргород – Капітанівка.

     В ніч на 4 грудня 1943 року більше тисячі карателів оточили село. Хату Ярини Совенко оточили трьома кільцями. Під час обшуку в хаті виявили зброю, але ні одної живої душі. Фашисти лютували. Нещадно катували Ярину, допитували де партизани. Вона мовчала. Тоді пустили на неї собаку. Вівчарка збила  її з ніг, рвала одежу, тіло. Сніг під нею почервонів від крові.

В ніч на 12 грудня фашисти повісили її, разом з частиною партизанів.
 

Сахно  Олександр  Пантелейович

( 1918 – 1944 рр.)

 Народився в Краснодарському краю, що на Кубані. Призвали в армію в 1940 році. Воював з першого дня війни. Попав у полон. Вдалося втекти. Зустрівся з Арутуняном М. А.

  Під Новомиргородом були заарештовані як партизани. Згодом стали конюхами у жандармерії. При підтримці полонених – Сахно О. П., літньої ночі зламавши замки на дверях складу, винесли автомати, боєприпаси, гранати зі складу за ворота. Там їх підібрали партизани.

  Партизани і втікачі із зброєю і боєприпасами перебралися на правий берег в село Листопадове, прямо до садиби Ярини Совенко.

    Сахно О. П. загинув у бою з поліцаями 7 січня 1944 року в степу під Нечаєвим. Похований у Братській могилі села Листопадового.

Калашніков  Павло  Федорович

Народився 28 грудня 1915 року в селі Листопадовому. Війна його застала в Одеській морській школі. Під час борони Одеси – командир відділення в батальйоні. У вересні в бою був контужений і поранений. У лютому 1942 року прибув у Златопіль, а в березні взявся за організацію підпілля. Крім Листопадівського підпілля, сприяв створенню груп патріотів у Новомиргороді, Златополі. Під його керівництвом підпілля активно діяло на території Новомиргордського, Златопільського районів.

     7 вересня 1944 року разом з політруком підпільників Ткаченком П.П. здав у ЦК  КПУ звіт про підпільно-партизанські дії загону.

     У 1963 році домігся визнання партійними органами визнання існування підпільно-партизанської організації. Помер Павло Федорович 23 липня 1993 року. Похований на кладовищі в селі Листопадовому.

Мартинюк   Микита   Кузьмович

Народився 1906 року в Листопадовому. На фронті з перших днів війни. Через шість тижнів від початку Великої Вітчизняної війни потрапив в оточення.Утік з полону і приєднався до патріотів села. На його долю випало ризіковане завдання: працювати охоронцем у Златопольській поліції з метою розвідки. Микиті Кузьмовічу вдалося попередити штаб підпільників про підготовку німцями каральної операції в селі. За доносом зрадника арештований карателями 5 грудня 1943 року. Страчений 12 грудня 1943 року. Похований у братській партизанській могилі в Листопадовому

Мартинюк  Іван  Олексійович

Народився і виріс в селі Листопадове. Був одружений з Совенко  Яриною Андріїввною. Разом з дружиною приймав активну участь у підпільній роботі.

    Брав участь у багатьох бойових операціях.

    Під час розгрому своєї оселі 4 грудня 1943 року у руки фашистів не попав тому що не був удома. Разом із бойовими товаришами Іван Олексійович залишив село і продовжував боротьбу з ненависним ворогом.

   За завданням начальника штабу 138 артилерійської дивізії партизани вели бій за село Антонівку Полянського району. Операція пройшла успішно, але в цьому бою Мартинюк Іван Олексійович був убитий 3 лютого 1944 року.

    Похований у братській партизанській могилі в селі Листопадовому.